"гаряча лінія": (0462) 77-47-03
До міжнародного дня лікаря
28 Вересня 2018р.

Професія лікаря це одна з найбільш прадавніх та почесних професій на землі. Раніше, коли в арсеналі лікарів були тільки лікарські трави, мінерали в супроводі заклинань, саме лікування часто вважалося ворожінням. До речі, у слов'ян слово «врач» створено від старослов'янського «вьрати»,що означає «говорити», «заговорювати», «буркотіти». А слово «лікар» походить від слова «лъкъ», звідси «ліки, лікування». Сьогодні це складна, відповідальна і дуже важлива професія тому, що кожному з нас у житті хоча б раз був потрібен лікар.

Своє професійне свято - День медичного робітника, лікарі відмічають кожну третю неділю червня. Це свято було впроваджено постановою Президії Верховної Ради СРСР в 1980 році та до 1991 року регулярно відзначалося на всій території СРСР, а на сьогоднішній час в червні це свято відмічають Україна, Білорусь та Росія.

Але у лікарів є ще одне професійне свято - Міжнародний день лікаря (International Doctor's Day), який відмічається кожний перший понеділок жовтня. Засновниками свята були ВОЗ та міжнародна медична гуманітарна організація «Лікарі без границь» (MSF - Médecins Sans Frontières). Ця ініціатива була також підтримана іншими організаціями, наприклад, «Червоний хрест» та «Мальтійський орден». Все почалося з того, що невелика група французьких лікарів при підтримці «Червоного хреста» вирішила надати допомогу постраждалим у гражданський війні в Нігерії. В цей же час редактор французького медичного журналу TONUS організував другу групу для допомоги жертвам циклону Бхола. 20 грудня 1971 року обидві групи об'єднались і так з'явилася організація «Лікарі без границь». Волонтери цієї організації надають медичну допомогу людям в 80-ти державах під час природних катаклізмів, озброєних конфліктів, епідемій тощо, займаються профілактичною та просвітницькою роботою, яка спрямована на боротьбу зі СНІДом та наркоманією. В 1993 році «Лікарі без границь» були нагороджені премією Нансена за заслуги в області захисту прав біженців , а в 1999 році Нобелевською премією миру.

Спочатку це було свято лише даного об'єднання . Проте зараз в Міжнародний день лікаря прийнято шанувати не тільки тих лікарів, які працюють в зонах озброєних конфліктів та стихійного лиху, а і всіх лікарів, які слідують клятві Гіппократа та надають медичну допомогу людям, які її потребують, незалежно від раси, національності, релігії, соціальних уподобань тощо.

Ми пам'ятаємо вислів видатного хірурга М. І. Пирогова «Будущее принадлежит медицине предупредительной. Эта наука, идя рука об руку с лечебной, принесет несомненную пользу человечеству». Санітарно-епідеміологічна служба була ефективною складовою Галузі охорони здоров'я. Гігієна, як сукупність емпіричних знань про вплив на здоров'я людини умов навколишнього середовища, з'явилась разом із суспільством. Засновник наукової медицини Гіппократ пише трактат «Про повітря, воду і місцевості», що говорить про розвиток гігієни в античному світі. Гігієнічна культура Київської Русі була досить розвинута: у містах було організовано водопостачання та каналізаційні мережі. «Ізборник» Святослава вміщує першу медичну статтю. Гігієнічні настанови знаходимо в «Слове об умеренности и воздержании», «Монастырских обиходниках» тощо. В Росії гігієна почала розвиватися з указів Петра I. В Чернігові в другій половині XIX століття були спроби організувати санітарну службу земськими лікарями. В 1865 р. були засновані губернські та повітові комітети суспільного здоров'я. Видані циркулярні листи « Поради сільському населенню Чернігівської губернії, як уберегти і лікувати себе від холери», «Правила, якими повинні керуватись при наближенні і появі холери серед населення». Одним з перших санітарних лікарів при губернському земстві був лікар Є. Светловський. Він розробив корисні поради для лікарів-практиків, розрахував декілька демографічних показників, вів статистику інфекційної захворюваності. В 1910 р. земська управа погодилась на організацію у м.Чернігові бактеріологічної лабораторії, у 1912 р. вона була перетворена у виробничий бакінститут. Створення санітарно-гігієнічної служби в УРСР розпочалося з Декрету Уряду в 1919 році. Вже в 1940 р. в області було 48 санепідстанцій. Прикладом ефективності служби служить те, що в 1935 році в УСРСР було зареєстровано 32 хворих на малярію проти 2 мільйонів у 1933 році.

На жаль, в наші часи служба на протязі багатьох років знаходилась в стадії ліквідації та реорганізації. На сьогодні санітарно-епідемічне благополуччя населення забезпечують фахівці 26 лабораторних центрів і незважаючи на всі труднощі працюють та приносять користь людям.

В цьому році Міжнародний день лікаря буде відмічатись 3-го жовтня. Напередодні цього свята не буде зайвим згадати імена вітчизняних відомих вчених-медиків, які зробили вагомий внесок у розвиток санітарії та гігієни. Ось лише декілька імен, у т.ч. наших земляків, починаючи з 19 століття та закінчуючи теперішнім часом:

- Виктор Андрійович Субботін, уродженець м. Прилук Чернігівської області Автор першого підручника з гігієни (1880г). Організував і очолював кафедру гігієни в Київському університеті. Був ініціатором створення у Києві санітарної комісії, тобто ним була запропонована цілісна система санітарного нагляду за містами;
- Данило Самойлович (Даніло Самійлович Сущинський), уродженець с. Іванівка (Янівка) Чернігівського району. Передовий вчений свого часу, загальновизнаний основоположник вітчизняної епідеміології . На початку 18 століття в Херсоні організував карантинні кордони, проводив масові щеплення, розробив методи ізоляції та дезінфекції при чумних епідеміях для ліквідації епідемії чуми, яка вразила населення всього півдня. Він першим доказав можливість протичумного щеплення;
- Віктор Григорович Дроботько, уродженець с Дігтярі Срібнянського району Чернігівської області. Видатний мікробіолог. Створив нові антибіотики (іманін, новоіманін).
- Данило Кирилович Заболотний, уродженець Вінницької області. Уклав та надрукував перший підручник під назвою «Епідеміологія». Організатор першого в Україні наукового медичного товариства. З 1928 року він займає посаду президента Академії наук України;
- Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський, уродженець Полтавщини, один з перших санітарних лікарів України, дійсний член Академії наук України з 1921р. Автор багатьох наукових праць з профілактичної медицини; За публікацію соціально-демографічних наслідків голодомору він відбував довге ув'язнення в таборах строгого режиму;
- Олександр Микитович Марзеєв, уродженець Нижнього Новгорода, закінчив Московський університет. Протягом 47 років працював в Україні, з його ім'ям тісно пов'язана повоєнна діяльність інституту комунальної гігієни, кафедри комунальної гігієни Київського медичного інституту. В 1951 р. вийшов перший підручник О. М. Марзеєва для студентів санітарно - гігієнічних факультетів медичних інститутів «Коммунальная гигиена», який витримав чотири видання, був перекладений на польську та китайську мови;
- Левко Іванович Медведь, уродженець Вінницької області. Український гігієніст, академік Академії медичних наук СРСР. У 1952-64 рр. працював директором Київського науково-дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань. Від 1964 р. - директор Всесоюзного Київського науково-дослідного інституту гігієни і токсикології пестицидів, полімерних і пластичних мас. Автор праць, що охоплюють питання гігієни села та сільськогосподарської праці, організації охорони здоров'я, історії медицини як науки, токсикології пестицидів;
Також напередодні свята хотілось би згадати лікарів санепідслужби Чернігівщини нашого часу, віддаючи їм шану.
Це головні державні лікарі, починаючи з післявоєнних років та по наші дні, та очолювані ними колективи: Мелашенко Петро Іванович (1943 - 45 рр.), Булаш Леонід Михайлович (1945р.), Зарубін Іван Олексійович (1945- 52 рр.), Крейн Юхим Аронович (1952-55 рр.), Шульга Олег Єлисейович (1955-65 рр.), Буштрук Іван Митрофанович (1965-70 рр.), Рябко Дмитро Васильович (1970-84 рр.), Ярош Іван Іванович (1984-88 рр.), Валовенко Анатолій Григорович (1990-94 рр.), Донець Микола Петрович, 1988-90рр., та з 1994р по теперішній час.

Сімдесят три роки, десять головних лікарів... Лихоліття 1943-45 рр.,повоєнні труднощі припали на трьох головних лікарів - Мелашенка П.І., Булаша Л.М. та Зарубіна І.О. Чорнобильська катастрофа 1986 р. вимусила зорганізувати в структурі СЕС радіологічний підрозділ, в становленні якого приймав безпосередню участь заступник директора Куліцький Б.Г. Слід визнати, що значний тягар випав і на долю останнього головного державного санітарного лікаря, кандидата біологічних наук Донця М.П. Наприкінці 90-х було введено в експлуатацію новий 5-ти поверховий корпус облСЕС. Завдяки закупівлі високоточного обладнання розгорнута робота санітарно-гігієнічної лабораторії з використанням найсучасніших методів (газова хроматографія, атомно-абсорбційна спектрофотометрія, високоефективна рідинна хроматографія ВЕРХ). Вірусологічна лабораторія акредитована на право займатися дослідженнями ГМО (генетично-модифікованих організмів) та впроваджує в діагностику захворювань найсучасніші методи ПЛР або PCR (порлімеразно-ланцюгової реакції) тощо. В 1995 р. облСЕС була акредитована в системі УкрСЕПРО, як випробувальний центр харчової і сільськогосподарської продукції та будівельних матеріалів. Чимала заслуга в цьому в. о. заступника директора Наливайко Т.Є. Але само в цей, так званий «час змін» головний лікар разом з очолюваним ним колективом вимушені перетворити санепідстанцію у лабораторний центр.

Окремо хотілось би відмітити санітарних лікарів Чернігівщини, відзначених державними нагородами. Званням «Заслужений лікар України» нагороджені Березинець Іван Якович, Донець Микола Петрович, Наріжний Юрій Констянтинович, Рядовий Іван Дмитрович , орденом «За заслуги III ступеня» нагороджені Малишко Лідія Олександрівна, Донець Микола Петрович.

У 2012 р. колективом вірусологічної лабораторії, який очолює Чичерова Світлана Петрівна було виділено перший на Україні штам грипу В, з його подальшим підтвердженням та занесенням у Лондонський реєстр.

Водночас не можна не згадати кандидата хімічних наук, лікаря-лаборанта лабораторії гігієни праці, дуже освічену та інтелігентну людину Маріча Юрія Васильовича, з яким багатьом нам довелось співпрацювати в 70-80 роках. Він є автором багатьох методів досліджень, а фотометричний метод визначення ароматичних вуглеводнів в повітрі робочої зони (МУ № 1650-77) був впроваджений в практику роботи СЕС на всій території СРСР і не втратив своєї актуальності дотепер.

Не хотілось би залишити поза увагою й тих співробітників, які створюють умови для роботи лікарів, адже день починається, наприклад , з чистоти в приміщеннях, яке забезпечила молодша медсестра, без фельдшера-лаборанта залишається мертвою лабораторія, без інженера «замовкають» прилади...

Вшановуючи наших видатних вчених - медиків та їх спадок, будемо пам'ятати, що ми повинні бути гідними спадкоємцями, які не забувають свою багату історію, зокрема, історію медицини та її вклад в мировий розвиток, пам'ятаючи шевченківський заповіт «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь».

Напередодні свята хочеться побажати нам всім терпіння, здоров'я та надії, натхнення та досягнень в роботі, людської поваги, впевненості в завтрашньому дні та належної оцінки праці державою!



Останні новини
22-10-2018 Щодо захворюваності на ГРВІ та грип >>
18-10-2018 Щодо захворюваності на кір станом на 18.10.2018р. >>
17-10-2018 Підтверджено діагноз «ботулізм» >>
09-10-2018 Знову ботулізм! >>
01-10-2018 Щодо захворюваності на ГКІ за 39 тиждень >>
28-09-2018 28 вересня – Всесвітній день боротьби зі сказом >>
25-09-2018 Санепідситуація в області за 8 місяців 2018 року >>
29-08-2018 Санепідситуація в області за 7 місяців 2018 року >>
27-08-2018 Про підготовку начальних закладів до роботи в новому 2018-2019 навчальному році >>
17-08-2018 Щодо спалаху ГКІ в с.Дащенки Варвинського району >>

Санепідситуація

За 8 місяців 2018 року в області за медичною допомогою з приводу захворювання на інфекційні хвороби звернулося близько 120 тис. осіб, що на 4,3% більше, ніж за аналогічний період минулого ...

| 25-09-2018 |  детальніше >>