«Інфекційний контроль за туберкульозом у закладах охорони здоров’я»

Онлайн-конференцію за такою темою у рамках безперервного професійного навчання провів 15 листопада завідувач відділу інфекційного контролю та антимікробної резистентності ДУ «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» Анатолій ВАЛОВЕНКО. Слухачами заходу стали лікарі-епідеміологи та спеціалісти відділів інфекційного контролю лікарняних закладів Чернігівщини, тобто ті фахівці, що переймаються проблемою протистояння внутрішньолікарняним інфекціям і, зокрема, туберкульозу.

Учасникам конференції нагадали про необхідність дотримання профільної нормативної бази (наказ МОЗ України від 01.02.2019 № 287 «Про затвердження Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз», наказ МОЗ України від 19.01.2023 № 102 «Про затвердження стандартів медичної допомоги «Туберкульоз», наказ МОЗ України № 1777 від 03.08.2020р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України10 листопада 2020 р. за № 1110/35393 «Про затвердження Заходів та Засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами»), а також познайомили із теперішньою ситуацію із захворюваністю на сухоти у Чернігівській області. Зокрема, зазначено, що протягом першого півріччя від різних форм туберкульозу в регіоні померла 21 людина, а загалом у порівнянні з попередніми роками кількість випадків виявленого захворювання зросла майже на 7%.

Основну увагу приділено роз’ясненню засад, на яких базується інфекційний контроль за туберкульозом, алгоритми його виявлення, передачі та лікування. Також наголошено, що однією з несприятливих ознак епідемічного стану є загроза професійного захворювання на туберкульоз, на яку наражаються працівники спеціалізованих закладів, де проходять лікування хворі на туберкульоз, а також внутрішньолікарняної передачі різних штамів сухот, зокрема, хіміорезистентних форм від хворого до хворого. Крім того, на значний ризик наражаються хворі та медперсонал закладів охорони здоров’я, що не спеціалізуються на лікуванні туберкульозу, через контакти із пацієнтами із недіагностованим туберкульозом. Йшлося і про захист від захворювання на різних етапах стаціонарного лікування, специфіку відмінності інфекційного контролю при туберкульозі та інших заразних захворюваннях.

Також слухачів ознайомили з анкетами моніторингу впровадження інфекційного контролю, його різними компонентами та методами захисту. А ще оприлюднено низку проблем та перешкод, які заважають ефективному протистоянню інфекції та визначено першочергові завдання, вирішення яких покликані допомогти звести до мінімуму ризик поширення хвороби у лікарняних закладах, а відтак – зменшити навантаження на всю систему охорони здоров’я.