Чому  важливо говорити про тютюн?

Такій темі присвячено онлайн-семінар, який 12 травня для фахівців обласних центрів контролю та профілактики хвороб провели спеціалісти ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України».
Організатори заходу висвітлили великий пласт причин, що призводять до поширення куріння тютюну (причому не тільки сигарет, а і їхніх замінників), а також наслідків тютюнової залежності для різних категорій громадян та виникнення проблем зі здоров’ям.
Зокрема, завідувачка відділу профілактики неінфекційних захворювань цієї установи Ірина СОРОКА навела статистичні дані, що свідчать про доволі невтішну ситуацію у світі з поширенням тютюнокуріння, зазначивши – нині майже півтора мільярда людей на планеті не уявляють свого життя без того чи іншого способу вживання тютюну, а щороку від захворювань, пов’язаних із цією залежністю, помирають понад 8 мільйонів чоловіків і жінок. І це не дивно, адже тютюновий дим містить близько 7 тисяч хімічних елементів, з яких 250 – токсичні, а 70 здатні викликати онкологічні захворювання. Курці наражають себе (а ще й оточуючих, які вважаються пасивними курцями) не тільки на онкопатологію, а і на серцево-судинні недуги, хронічну обструктивну хворобу легень, туберкульоз, катаракту, різного роду хвороби шлунково-кишкового тракту, нервової системи тощо. На жаль – і це доведено багаторічними дослідженнями ¬– куріння викликає не тільки психологічну, а і фізичну залежність, тому часто-густо курці не можуть відмовитися від цигарок та їхніх аналогів.
Проблема тютюнокуріння вже давно перебуває у центрі уваги медиків, які визначилися з основними напрямками своєї роботи щодо позбавлення громадян цієї залежності. У цьому їм допомагають Рамкова угода ВООЗ із боротьби проти тютюну та Стратегія MPOWER – концепція протидії поширенню тютюнокуріння, якою передбачено у недалекому майбутньому досягти нульового рівня такої залежності серед неповнолітніх.
Яка ж роль у протистоянні тютюнокурінню припадає на фахівців центрів контролю та профілактики хвороб? Дуже і дуже велика. Як наголосила спеціаліст з профілактики неінфекційних захворювань ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» Ольга ГОРБАНЬОВА, саме вони мають дієві інструменти для втілення у життя головних напрямків цієї важливої роботи. Це і налагодження зв’язків із органами місцевого самоврядування щодо підтримки ними концепції збереження засад громадського здоров’я, ініціювання різноманітних акцій проти куріння, бесіди із лікарями первинної ланки про необхідність їхньої участі у пропаганді відмови від куріння ( до речі, пакетом медичних гарантій передбачено надання лікарями будь-яких спеціальностей інформації про шкідливість тютюну під час прийому пацієнтів). Крім того, спеціалісти центрів контролю та профілактики хвороб повинні мати тісні контакти із лідерами громадської думки, що здатні впливати на суспільні настрої, які можна спрямувати на вирішення цієї важливої проблеми. Також фахівці можуть знаходити інші методи донесення до людей думки, що куріння – це залежність, яка потребує комплексного підходу з огляду на цільову аудиторію задля досягнення бажаного результату.
Протягом онлайн-семінару порушувалася низка проблем, що стають на заваді бажаної реакції різних категорій громадян на ефективність антитютюнової кампанії. Говорили про недоцільність існування реклами тютюну у його різних видах, психологічно-асоціативні аспекти підсвідомого підліткового тяжіння до куріння, як хибного метода дорослішання, вплив тютюну на жіночій організм у плані збереження репродуктивних функцій і, звісно, про доступні кожному курцю алгоритми поступового зменшення залежності від хімічних речовин, що містяться у тютюнових виробах.
Загалом – зазначили організатори семінару – головна думка, яка має бути донесена до людей, звучить приблизно так : « Час, витрачений на куріння – це час, витрачений на погіршення власного здоров’я і життя!». І з цим важко не погодитись.