Дифтерія . Епідеміологія та профілактика дифтерії .

Вогнище дифтерії – це місце перебування джерела інфекційного захворювання (хворого, носія токсигенних коринебактерій дифтерії) з прилеглою до нього територією в межах можливої реалізації механізма передачі збудника. Цілями проведення протиепідемічних заходів у епідемічному вогнищі являються локалізація та ліквідація. В процесі проведення протиепідемічних міроприємств здійснюється: виявлення хворих, осіб з підозрою на захворювання, носіїв токсигенних коринебактерій дифтерії та їх госпіталізація; виявлення осіб з патологією ЛОР-органів та проведення відповідних лікувально-оздоровчих міроприємств; виявлення осіб, не захищених проти дифтерії та проведення їм імунізації.
У вогнищі після госпіталізації хворого дифтерією або особи з підозрою на це захворювання, також носія токсигенних коринебактерій дифтерії персонал установи організовує та проводить кип’ятіння білизни, посуду, іграшок, якими користувались хворі, вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів. В домашніх вогнищах ці міроприємства проводяться силами населення під контролем співробітників лікувально-профілактичного закладу. За особами, бувшими в контакті з хворими на дифтерію чи з підозрою на це захворювання, носіями токсигенних коринебактерій дифтерії призначається щоденне медичне спостереження з оглядом зіва, термометрією протягом семи днів з момента ізоляції джерела інфекції та реєстрації данних спостереження в медичну документацію. Основний метод захисту від дифтерії – вакцинопрофілактика, направлена на забезпечення стійкості населення до цієї інфекції. Профілактичні щеплення проти дифтерії затвердженні в Національному календарі щеплень та проводяться препаратами, зареєстрованими на території України в установленому порядку, в чіткій відповідності з інструкціями (настановами) по їх використанню.