Менінгококова інфекція

Менінгококова інфекція – це гостре і досить небезпечне захворювання, збудником якого є менінгокок (Neisseria meningitidis).
Людина – єдине джерело збудника інфекції.
Протягом останніх років реєструються поодинокі випадки менінгококової інфекції як у економічно розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються. Якщо летальність до застосування антибіотиків досягала 70 %, то нині коливається в межах від 10 до 20 %, сягаючи аж до 40 % при менінгокоцемії. І нині до 20 % осіб, що перенесли тяжкі форми менінгококової інфекції, мають резидуальні наслідки, половина з них отримують інвалідність. Менінгококова інфекція належить до тих хвороб, «які становлять особливу національну та регіональну проблему» і які регулюються Міжнародними медико-санітарними правилами 2005 року. У країнах Центральної Африки на південь від Сахари, від Сенегалу на заході до Ефіопії на сході менінгококова інфекція спричиняє найвищу в світі захворюваність і дуже часті епідемії через кожні 7-14 років із серйозними наслідками. На мапі Африки така регіональна захворюваність виглядає як «менінгітний пояс». За епідемічний сезон 2009 р. у 14 африканських країнах, які проводять посилений епіднагляд, було зареєстровано, загалом, 88 199 випадків захворювання, 5 352 з яких закінчились смертю. Найчастіше епідемії там спричинюють серогрупи А, але Міністерство охорони здоров’я Нігеру сповістило ВООЗ про те, що в країні з 1 січня по 27 червня 2015 року відбулась найбільша в «менінгітному поясі» епідемія менігококової інфекції, яку зумовила Neisseria meningitidis серогрупи С. Захворіло 8 500 осіб, зокрема померло 573 Менінгококова інфекція створює серйозні проблеми у Саудівській Аравії під час хаджу. Спостерігають значні спалахи цієї хвороби, через що країна вимагає від паломників наявність сертифікату про щеплення проти менінгококової інфекції.
В Україні менінгококова інфекція не має загрозливих масштабів. Але реєструється зростання захворюваності за 8 місяців поточного року на 74,6% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року: підтверджено 110 випадків, серед них – 75 дітей (68,2%). Серед дітей найбільша захворюваність у вікових групах до 9 років – 84,0% від усіх захворілих дітей: до року – 19 випадків, від 1 до 4 та від 5 до 9 років по 22 випадки.
У області за 9 місяців поточного року зареєстровано 3 випадки, за аналогічний період 2022 року – 1 випадок. Серед захворілих 2 дорослих та 1 дитина вікової групи від 5 до 9 років.
Джерелом інфекції є люди — носії збудника, які виділяють менінгококи і не мають запальних змін у носоглотці, або ж хворі на гострий назофарингіт і генералізовані форми. Найбільш небезпечний в епідемічному відношенні хворий на менінгококовий назофарингіт. Збудник передається із краплями слизу під час кашлю, чхання, розмови. Заразитися можна тільки під час тісного контакту з хворою людиною або носієм інфекції – відстань менше 0,5 метрів вважається небезпечним, тривалість спілкування не повинна бути менше 2 годин.
Інкубаційний період триває 1–10 днів і в середньому становить 4 дні. Захворювання починається, як правило, гостро, з різкого ознобу і підвищення температури тіла до 38-40°С. Спостерігається виражена інтоксикація – головний біль, ломота в м’язах та суглобах, блювота. Немовлята відмовляються від їжі та у них з’являється характерний крик. Лише у частини хворих за 1-5 днів з’являються продромальні явища у вигляді назофарингіту. Основними клінічними ознаками менінгококової інфекції є менінгіт і сепсис. Менш поширені артрит і пневмонія. Менінгіт часто супроводжує тріада симптомів: гарячка, головний біль і ригідність потиличних м’язів.
Основні шляхи зараження менінгітом – повітряно-крапельний, побутовий, лімфогенний, гематогенний, плацентарний, фекально-оральний. Залежить від форми захворювання. Менінгококовий менінгіт передається виключно від людини до людини повітряно-крапельним шляхом.
Інфекцію часто супроводжує тріада симптомів: гарячка, головний біль і ригідність потиличних м’язів. Досить часто наявні сплутана свідомість, нудота, блювота, світлобоязнь. Менінгококовий сепсис (менінгококцемія) характеризується гарячкою і геморагічним висипом
Висипання, що з’являються при менінгококцемії дуже специфічні – це геморагічна висипка, що не зникає при розтягуванні або натисканні на шкіру, темного кольору, нагадує крововиливи. З’являється на тих частинах тіла, на яких лежать, або на ногах.
Хвороба може перебігати у вигляді субклінічного ураження носоглотки, її явного запалення (назофарингіт), або менінгококцемії чи гнійного менінгіту, рідше — з ураженням інших органів і систем
Менінгококову інфекцію реєструють в усіх вікових групах: від перших днів життя до похилого віку. Тим не менш, це типова «дитяча» інфекція, діти до 5 років складають понад 70 % всіх хворих. Після перенесеної хвороби зберігається тривалий імунітет.
Для даного захворювання характерна сезонність, максимум захворювань припадає на лютий – квітень, коли найбільша скупченість людей у приміщеннях та створюються умови для тривалого зберігання збудника у повітрі.
Згідно календаря профілактичних щеплень вакцинація від менінгококової інфекції є рекомендованою. Вакцинація відбувається якісною вакциною Менактра та Німенрикс. “Менактра” та її аналог “Німенрикс” – це менінгококова кон’югована полісахаридна серогруп A, C, I, W-135 вакцина в комплексі з дифтерійним анатоксином.
Основними профілактичними заходами є раннє виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених менінгококоносіїв ампіциліном або доксицикліном, пропаганда правил особистої гігієни, санітарно-просвітня робота. У період сезонного підйому захворюваності доцільно обмеження культурних і спортивних заходів.