Розбили термометр – що робити?

Ртуть – один з найвідоміших, добре вивчених хімічних елементів, метал, який широко використовується в різних галузях: при виробництві вимірювальної техніки, при хімічному синтезі, в сільському господарстві для протравлення насіння, в медицині як складова частина різних мазей, як консервант у деяких вакцинах, як амальгами (тобто сплави металів з ртуттю) використовували в стоматології .
Латинська назва ртуті «гідраргірум» походить від грецької , що в перекладі означає «рідке срібло». Ртуть у звичайних умовах знаходиться в рідкому стані, вона не має запаху, тому не може відчуватися органами людини. Її густина у 13,5 разів вища густини води (1,0). Тобто, якщо 1 л води важить 1 кг, то 1 л ртуті важить в 13,5 разів більше. Фізичні властивості ртуті дозволяють їй розділятися на дрібні краплини, які розбігаються по поверхні. Випаровування ртуті починається вже з 18о С, а кипіння з 40о С. При нагріванні вона сильно розширюється, ця її властивість використовується в термометрах.
Пари металічної ртуті активно всмоктуються (адсорбуються) всіма поверхнями: деревиною, штукатуркою, текстильними виробами, лінолеумом, склом. Процес адсорбції обернений, ртуть через якийсь час буде виділятися з цих поверхонь знов у повітря. Таким чином, забруднені поверхні стають джерелом випаровування ртуті, що може викликати хронічне отруєння ртуттю (воно виникає, якщо вдихати пари малої концентрації протягом тривалого часу). Оскільки ртуть навіть в дуже великих концентраціях не викликає негайної подразнюючої дії, людина може жити у приміщенні, забрудненому ртуттю, і не підозрювати цього.
Тобто, по своїй дії на організм ртуть належить до кумулятивних (накопичувальних) отрут. Вона накопичується в нирках, печінці, мозку, легенях тощо. Вивести її практично неможливо, тому вона така небезпечна. Якщо ртуть потрапляє у ще не сформовані органи дитини, вона пошкоджує їх, порушує їх розвиток і може викликати важкі хронічні захворювання. Найбільш чутливим до ртуті є плід людини. Вплив ртуті на плід може статися через споживання мамою багато морській риби, молюсків, які внаслідок того, що хімічні заводи практично всі ртутні відходи зливають у море, часто містять ртуть. Ртуть не розкладається і накопичується у грунті та воді, потім стає частиною харчового ланцюжка живих організмів і також у них накопичується. Термічна обробка не впливає на ртуть, лише пришвидшує її випаровування. Серед груп населення Японії, Бразилії, Китаю, Канади, Гренландії, Колумбії, основний раціон яких складає морська риба, на кожну тисячу дітей до півтора відсотка мають когнітивні порушення аж до помірної олігофренії.
Слід відмітити, що металічна ртуть, на відміну від парів, токсично індиферентна (у 19-му столітті навіть був спосіб очищення шлунку шляхом проковтування невеличкої кількості металічної ртуті. Дія на організм парів металічної ртуті та парів її сполук (всі солі ртуті також є отрутами), не схожа. Пари металічної ртуті діють на центральну та периферійну нервову систему. Пари солей ртуті діють на шлунково-кишковий тракт, викликають при контакті подразнення шкіри, можуть призвести до інтоксикації нирок при проковтуванні. Перші симптоми отруєння ртуттю (підвищена стомлюваність, сонливість, загальна слабкість, головні болі) не специфічні, тому їх можна сплутати зі звичайним ГРЗ. У більш розвиненій фазі спостерігається тремтіння рук, ніг, губ, зниження нюху і смаку, пітливість, може збільшитися щитоподібна залоза, можуть виникнути порушення серцевого ритму і знизитися кров’яний тиск.
Гранично допустима концентрація (максимальна концентрація шкідливої речовини в одиниці об’єму чи масі, яка при щоденної дії протягом необмеженого часу не може викликати захворювання у людини або спадкових змін у нащадків) для ртуті в житлових та громадських приміщеннях складає 0,0003 мг/м3, або три десятих грама (0,3г) у 1000м3 повітря. 1000м3 це куб з довжиною грані 1000м. Практично, це футбольний стадіон. Порівняйте з розмірами звичайної кімнати, при тому, що медичний термометр вміщує 2-4 г ртуті.
Що робити, якщо вдома розбився термометр?
Щоб уникнути такої ситуації, ртутний термометр слід зберігати в спеціальному пластиковому контейнері. При вимірюванні температури руку потрібно дуже щільно притискати до тіла. Збиваючи температуру, стійте далеко від твердих предметів, щоб випадково не пошкодити термометр. Градусник не можна давати в руки дітям. Краще замінити ртутний термометр електронним або інфрачервоним. Такі прилади не тільки досить точні, але і абсолютно безпечні. Враховуючи небезпеку, яку представляє ртуть для людини, Європарламент у 2007 році заборонив продаж на території ЄС медичних приладів, у яких міститься цей метал. Україна приєдналась до цієї заборони. З 1 січня 2024 р. в Україні зупиняється виробництво, експорт та імпорт виробів, що містять ртуть.
Але якщо ваш термометр розбився, не панікуйте. Ця ситуація може трапитися в кожній сім’ї, однак вона не є катастрофічною. Можна зателефонувати до служби з надзвичайних ситуацій, яка проведе демеркуризацію приміщення (звичайно, це платна послуга), а можна зробити це самостійно.Послідовність дій така:
1. Виведіть із приміщення, де розбився термометр, людей похилого віку, вагітних, дітей і тварин. У приміщення не можна заходити протягом тижня. Усі поверхні, які контактували з ртуттю, потрібно протягом 10 днів обробляти мильно-содовим розчином.
2. Для охолодження кімнати та, відповідно, зниження швидкості випаровування ртуті вимкніть опалення та ввімкніть кондиціонер. Відкрийте вікно для створення потоку повітря, який зменшить концентрацію ртутних випарів та їхню токсичну дію, але не допускайте протягів.
3. Щільно закрийте двері в приміщення, щоб не дати розповсюджуватися парам ртуті іншими кімнатами. Біля входу в приміщення, де розбився ртутний термометр, постеліть ганчірку, змочену у насиченому розчині (темно-рожевому) марганцівки.
4. Підготуйте розчин для демеркуризації ртуті, тобто для переведення її з металевого стану в сполуки (солі) ртуті, які не випаровуються в повітря. Це може бути розчин марганцівки (2 г на 1 л води, підкисленої оцтовою кислотою), мильно-содовий розчин (40 г мила та 50 г солі на 1л води або розчин хлору (додайте у воду хлорку чи відбілювач «Білизна»).
5. Проведіть збір ртуті.
Не можна збирати ртуть віником або пилососом! Зберіть маленькі дрібні кульки за допомогою листка паперу, м’якуша хліба, скотча (його приклеюють до поверхні, де був розбитий термометр) та покладіть їх і залишки ртутного градусника в ємність із розчином для демеркуризації, закрийте кришкою. Не можна розбитий або пошкоджений градусник та інструменти для збору ртуті викидати у стоки або сміттєпровід! Не можна повторно використовувати або викидати банку, в якій знаходилася ртуть або інструменти для її збору! Використовуючи ліхтар, зробіть огляд можливих місць і щілин на наявність ртутних кульок. При освітленні вони будуть виглядати як дрібні металеві намистини або кулі. При виявленні ртуті у важкодоступному місці знадобиться наявність спиці або шила, а також спринцівки, груші чи шприца. Якщо раптом кульки ртуті закотилися під плінтус, його потрібно демонтувати і прибрати ртуть перерахованими вище способами.
6. Місце збору ртуті обробіть мильно-содовим розчином або марганцівкою.
7. Уточніть в ДСНС куди потрібно здавати ємність з небезпечною речовиною та речі, які могли контактувати або контактували з ртуттю (вата, спринцівка, рукавички, одяг, ганчірка, взуття та інше).
8. Якщо ви не впевнені, що прибрали всі кульки ртуті, можете звернутися у будь-яку службу, котра може виміряти концентрацію ртуті в повітрі. Наприклад, до нашого лабораторного центру. Ціна послуги – близько 300 грн.
Якщо правила демеркуризації порушені
Дитина розбила градусник і змила ртуть у каналізацію.
– Ртуть набагато важча від води і буде змита в міську каналізацію. Але якщо у вашій квартирі є каналізаційне коліно, ртуть може залишитися в ньому. Тому каналізаційні труби потрібно розібрати та оглянути на наявність частинок ртуті, і якщо вони будуть виявлені, їх потрібно зібрати в скляну ємність і здати в ДСНС на утилізацію.
Коли ви розбили градусник, на вас був дорогий одяг, який шкода викинути.
– Одяг вивішують на провітрювання в приміщення, куди ви не ходите дуже часто (балкон не підійде). Краще відвезти одяг на дачу і повісити на горищі або в сараї. Провітрювання потрібно робити протягом трьох місяців, а потім ретельно випрати одяг у мильно-содовому розчині кілька разів.
Зібрали ртуть пилососом. Що робити в цьому випадку?
– Це одна з найбільш жахливих помилок. При зборі кульок ртуті пилососом вони поділяються на найдрібніші частинки, які потрапляють у повітря, коли пилосос працює. Ртуть потрібно зібрати способом, описаним вище, а фільтр, мішок і гофрований шланг пилососа здають на утилізацію. Саму побутову техніку потрібно кілька місяців провітрювати.
Градусник розбився на килимі, або ртуть потрапила на текстильні вироби. Що робити?
– Зібрати ртуть з килима набагато складніше, ніж просто з підлоги. Якщо ви не хочете розлучатися з килимом або іграшками, їх потрібно провітрити за тим же методом, що і одяг, а потім зробити хімчистку виробів. Якщо градусник розбився на ліжку або дивані, меблі виносять в нежитлове приміщення (наприклад, в сарай) і провітрюють три місяці.
Дитина ковтнула ртуть з розбитого градусника.
– Проковтнута ртуть не викличе отруєння, але малюка все одно потрібно показати лікарю, оскільки разом з металом у травний тракт могли потрапити осколки скла.
Ртуть розлилася по батареї. Її можна зібрати звичайним способом?
– Ні, в цьому випадку стандартний алгоритм дій не застосовують. Всі люди і тварини залишають приміщення, двері щільно закривають і відразу викликають ДСНС. При сорока градусах ртуть починає кипіти, і її пари незмінно та швидко потраплять до повітря.
Кому можна займатися збором ртуті?
– Збирати ртуть і здавати розбитий градусник в утилізацію мають тільки молоді і здорові члени сім’ї або співробітники ДСНС.