Що необхідно знати про скарлатину

Цього року в Одеській області зафіксували спалах скарлатини, у регіоні вже є летальний випадок. 

Що необхідно знати про скарлатину, щоб убезпечити себе? 

Скарлатина належить до гострих інфекційних захворювань і вражає ротоглотку. Викликає її грампозитивна бактерія – бета-гемолітичний стрептокок А. У широкому сенсі ця хвороба вважається дитячою, проте захворіти може й доросла людина. Важливо розуміти, що небезпечною є не так сама скарлатина, як можливі ускладнення від неї, що виникають за неправильного лікування.

Збудник скарлатини, як і всі гемолітичні стрептококи, дуже «живуча» бактерія. У висохлих гнійних масах і крові він може залишатися активним кілька тижнів, витримує 15-хвилинне кип’ятіння та обробку багатьма дезінфікуючими засобами. Крім скарлатини, він може викликати й інші захворювання – бешихове запалення, гострий тонзиліт (ангіну) тощо. На щастя, рецидиви (повторне захворювання) зустрічаються вкрай рідко – перехворівши один раз, організм виробляє імунітет до еритротоксину, що виділяється стрептококом.

Переносником стрептокока є лише людина. Заражаються скарлатиною найчастіше повітряно-краплинним шляхом, в поодиноких випадках – контактно-побутовим (при використанні рушників, посуду, одягу, меблів, іграшок, постільної білизни та інших предметів, якими користувалася людина зі скарлатиною). Вкрай рідко можливий харчовий шлях зараження через продукти, на які потрапили бактерії (особливо небезпечні молочні продукти, що не пройшли теплову обробку, некип’ячене молоко). 

Важливо! Заразитися скарлатиною можна і від людини, яка безпосередньо хворіє на бешихове запалення або ангіну (один і той самий збудник). Однак найчастіше скарлатиною заражаються від людини саме з діагнозом «скарлатина».

Захворюваність на скарлатину повсюдна, але у країнах з помірно холодним і вологим кліматом вона реєструється частіше. Як правило, кількість хворих збільшується восени і взимку.

У країнах Європи відзначається різкий підйом захворюваності на скарлатину серед дітей та осіб молодого віку. У Британії було зафіксовано понад 4,5 тис. випадків захворювання на скарлатину (впродовж осені 2022 року). Зростання захворюваності відбулося і в інших країнах Європи, що пов’язано із адаптацією збудника у зв’язку з тривалими глобальними обмежувальними заходами.

В Україні у 2023 році зареєстровано зростання захворюваності на скарлатину у 10,2 рази в порівнянні з 2022 роком. Зареєстровано 10 445 випадків, 98,2% захворілих – діти  (абс. число -10258). По області зареєстровано 307 випадків, в т. ч. 303 – у дітей (98,7%). У порівнянні з 2022 роком по області відбулося зростання у 27,9 раза. 

Інфекція передається від хворого на скарлатину, ангіну, бешиху, хронічний тонзиліт через повітря при чханні, спілкуванні.

Хворі заразні з останніх двох днів інкубації, увесь період хвороби і до 21 дня після зникнення клінічних симптомів. Джерелом інфекції можуть бути не тільки хворі, а й носії стрептокока. Носіями цієї інфекції є близько 20% здорових людей, в тому числі діти. Багато носіїв можуть поширювати збудника захворювання тривалий час: від кількох місяців до одного року.

Скарлатина виникає після передачі стрептококової інфекції від інфікованої людини (найбільшу небезпеку становлять випадки невираженого перебігу захворювання), а також від людей з назофарингітом і стрептококовою ангіною. Заразність становить приблизно 40%. Основною причиною скарлатини залишається розмноження бактерій в області зіву і мигдалин на тлі зниження імунітету. Небезпека зараження зростає в осінньо-зимовий період.

Найбільш  поширеним  фактором  ризику інфікування є тісний контакт з іншою людиною, хворою на скарлатину. Інфікована людина є джерелом поширення інфекції протягом 3 тижнів з моменту появи перших ознак захворювання. Інкубаційний період недуги триває від 1 до 12 днів, частіше 2-7 днів. 

Типова форма скарлатини починається гостро: температура тіла за 6-7 годин підвищується до 38,5-40°C. Хворі скаржаться на головний біль, нездужання, болючість при ковтанні. Наприкінці першої доби захворювання (іноді на другий день) з’являються характерні плямисті дрібні висипання на шкірі – спочатку на шиї та верхній частині грудей, а упродовж наступних 2-3-х днів поширюється по всьому тілу. Обличчя хворого злегка опухле, щоки яскраво червоні, тоді як підборіддя та рот на ділянці, обмеженій носогубними складками, відрізняються різкою блідістю (симптом блідого носогубного трикутника). Дорослі можуть захворіти, якщо мають дуже низький імунітет та ослаблений організм. У дорослих симптоми скарлатини можуть бути легшими та проявлятися як запалення горла, невелика нудота і блідий нетривалий висип.

Симптоми скарлатини схожі з проявами ангіни або тонзиліту. Скарлатина у дітей і дорослих має схожу картину. Характерні висипання з’являються на 3-5 день з моменту захворювання. Це ознака розмноження стрептокока в організмі і його впливу на стінки дрібних судин.

Скарлатина може мати небезпечні ускладнення, пов’язані з невчасним початком лікування та недотриманням рекомендацій лікаря: гнійний лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, гломерулонефрит, ревматизм. Після одужання виникає імунітет до скарлатини, як правило, стійкий, довічний, проте трапляються і повторні випадки. Після успішного лікування скарлатини за пацієнтом потрібен нагляд, щоб вчасно діагностувати ускладнення. Основними ускладненнями після скарлатини є гломерулонефрит і ревматизм. 

Раніше скарлатину вважали серйозною дитячою інфекцією, але лікування антибіотиками зробило її менш загрозливою. Важливо своєчасно розпочати лікування, що є головним у профілактиці можливих ускладнень та віддалених наслідків. Антибіотики призначаються тільки після встановлення діагнозу. Адже існує низка інших інфекційних захворювань, які супроводжуються схожою висипкою, такі як краснуха, кір, вітряна віспа тощо.

До ефективної профілактики  належить своєчасна ізоляція хворих дітей та застосування карантинних заходів (у школах, дитячих садках, медичних установах). При стаціонарному лікуванні дітей виписують не швидше, ніж на 10-й день, після чого лікування продовжується в домашніх умовах ще 12 днів. Отже, дитина після скарлатини може повернутися в свій колектив не швидше, ніж на 22-й день. Діти, що ніколи раніше не хворіли на скарлатину, але були в контакті з хворими дітьми, ізолюються від колективу мінімум на 7 днів з моменту останнього контакту.

Наразі вакцини від скарлатини немає.

До основних профілактичних заходів належать:
• лікування хронічних захворювань (отитів, синуситів, тонзилітів);
• дотримання правил особистої гігієни та формування таких навичок у дітей: нехай малюк частіше миє руки (обов’язково – після спілкування з іншими дітьми та дорослими, ігор, повернення додому з вулиці, перед їдою тощо);
• дотримання респіраторної гігієни та етикету кашлю; 
• регулярне провітрювання приміщень з проведенням вологого прибирання;
• намагання уникати масових скупчень людей, особливо в осінньо-зимовий і весняний періоди;
• зведення до мінімуму контактів (власного і дитини) з інфекційними хворими;
• виділення для хворого члена сім’ї окремої постільної білизни, рушника, посуду.

Піклуйтесь про своїх близьких і рідних! Будьте здорові!