Туберкульоз легень – проблема сучасності

Туберкульоз – це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, яку ще називають паличкою Коха – на честь науковця, що відкрив цей збудник у 1882 році.

Класичними проявами активної туберкульозної інфекції є хронічний кашель з кровохарканням, гарячкою, нічною пітливістю і втратою ваги. Ураження інших органів зумовлює широкий спектр симптомів.

Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вважають, що хвороба входить до переліку 10-ти найбільш смертельних хвороб. Більше 95% випадків смерті від туберкульозу виникають у країнах з низьким та середнім рівнем доходів.

Туберкульоз викликається бактерією Mycobacterium tuberculosis (мікобактерія туберкульозу, що частіше вражає легені – основний орган дихальної системи. Механізм передачі – повітряно-краплинний: особи з активною (відкритою) формою туберкульозу кашляють, чхають чи спльовують слину, у результаті чого мікобактерії потрапляють у повітря. Аби заразитися, достатньо лише незначної кількості паличок туберкульозу. Найбільший ризик заразитися від хворого мають члени його родини, колеги чи медичні працівники, які тривалий час контактують із хворим на відкриту форму туберкульозу.

Збудник туберкульозу дуже стійкий до впливу навколишнього середовища: у грунті зберігається до 1-2 років, у вуличному пилу – до 10 діб, e річковій воді – до 5 місяців, в умовах кімнатної температури (темному місці) залишається життєздатним протягом 4 місяців, при розсіяному світлі – до 1,5 місяця. Ультрафіолетове проміння вбиває його через 2-3 хвилини, кип’ятіння – протягом кількох хвилин.

Джерелом інфекції є хвора на активний туберкульоз людина. Якщо вона не лікується, то може інфікувати 10-15 (або більше) осіб на рік. Зазвичай хворобу передають лише люди з активним туберкульозом. Особи з прихованою інфекцією не вважаються джерелами інфекції.

Провідним механізмом передачі є повітряно-крапельний. Коли люди з активним легеневим туберкульозом кашляють, чхають, розмовляють, співають або плюють, вони виділяють у повітря інфіковані аерозольні частинки діаметром від 0,5 до 5 мкм.

За даними ВООЗ, близько третини населення світу інфіковано бактерією туберкульозу, але хвороба розвивається лише у невеликої частки інфікованих.

Туберкульоз тривалий час розвивається в організмі людини без будь-яких зовнішніх ознак. У цей період мікобактерія туберкульозу починає розмножуватись в легенях або інших органах, а імунна система намагається зупинити або уповільнити цю агресію. Коли ступінь ураження органу набуває значних розмірів, людина починає відчувати нездужання: кашель, слабкість, пітливість, субфебрильну температуру.

Приблизно одна четверта населення світу має латентний туберкульоз, тобто ці особи заражені мікобактерією туберкульозу, проте хвороба не розвинулася завдяки захисній роботі імунної системи. Особи, інфіковані паличкою туберкульозу, мають 5-15% ризику захворіти на туберкульоз протягом життя. Особи зі слабкою імунною системою, наприклад, люди з ВІЛ, із цукровим діабетом, із ознаками хронічного недоїдання (мальнутріції), особи, які курять, мають вищий ризик захворіти на туберкульоз.

До групи високого ризику інфікування на туберкульоз належать:
• особи, що приймають ін’єкційні наркотики;
• люди, що перебувають у в’язницях, притулках для безхатченків, для біженців тощо;
• співробітники установ, де збираються вразливі категорії населення (наприклад, в’язниці та притулки для бездомних);
• бідні люди, що не мають доступу до адекватного медичного догляду;
• етнічні меншини з групи високого ризику;
• діти, що перебувають у тісному контакті з людьми, які належать до групи високого ризику;
• медичні працівники, що обслуговують такі категорії населення.

Ще одним серйозним фактором ризику є хронічні хвороби легенів. Так, силікоз збільшує ризик приблизно у 30 разів. Люди, що палять цигарки, знаходяться під удвічі більшим ризиком, ніж ті, що не вживають тютюну. Інші захворювання також можуть збільшити ризик виникнення туберкульозу, включно з алкоголізмом і цукровим діабетом, які потроюють ризик.

Туберкульоз переважно вражає дорослих працездатного віку. Проте захворіти на туберкульоз можна у будь-якому віці. 95% всіх смертей від туберкульозу припадає на країни, що розвиваються. Для осіб із ВІЛ ризик розвитку активної форму туберкульозу зростає в 19 разів. Ризик відкритої (активної) форми туберкульозу зростає при будь-яких станах, що послаблюють імунну систему. Наприклад, недоїдання збільшує ризик у три рази. Систематичне вживання алкоголю та тютюнопаління підвищує ризик у 3,3 та 1,3 рази, відповідно.

Часто хворіють діти, які мають недостатнє, неповноцінне харчування (мальнутріція). Туберкульоз у дітей важко діагностувати. Переважно у них він має складний перебіг, часті позалегеневі форми прояву хвороби, високий рівень смертності та інвалідизації. Саме тому важливим інструментом для боротьби з туберкульозом є щеплення.

Захист від туберкульозу забезпечує вакцина БЦЖ (лат. BCG). Вона виготовлена з Mycobacterium bovis і вперше використана 1921 року. Вакцина БЦЖ рекомендована дітям і дорослим до 35 років, які перебувають у групі ризику захворіти на туберкульоз.

Вакцина БЦЖ входить до переліку основних лікарських засобів ВООЗ. В Україні, як і в багатьох інших країнах, де розповсюджений туберкульоз, щеплення вакциною БЦЖ є обов’язковим. Вакцинація проти туберкульозу здійснюється на 3-5 добу після народження дитини (не раніше ніж через 48 годин), недоношених дітей вакцинують при досягненні ваги понад 2500 г, згідно з календарем профілактичних щеплень, затвердженим МОЗ України. Окрім дітей, вакцинують осіб, що належать до категорій ризику.

Групи ризику:
 діти, які проживають на територіях із високим рівнем захворюваності на туберкульоз;
 особи, які контактують у сім’ї з хворими на туберкульоз;
 особи, які живуть та працюють понад 3 місяці з людьми на території з високим рівнем захворюваності на туберкульоз;
 працівники системи охорони здоров’я, які мають контакт із хворими, віком понад 35 років (повинні вакцинуватися, якщо вони не були вакциновані, не мають сліду від вакцини чи відповідних документів. Перед вакцинацією проводять пробу Манту. Щеплення проводять при негативному результаті проби Манту).

Повністю захиститись від туберкульозної інфекції неможливо, але можна запобігти розвитку хвороби, якщо дотримуватись простих правил особистої гігієни (в т. ч. гігієни рук); збалансованого харчування і режиму сну; відмовитись від шкідливих звичок, особливо паління, вживання наркотиків; дбати про свій психоемоційний стан, особливо в умовах війни; уникати застудних хвороб, не займатися самолікуванням та своєчасно звертатись за медичною допомогою до фахівців; регулярно проходити медичні обстеження.

Туберкульоз – це інфекція, що дуже швидко розвивається і прогресує насамперед в ослабленому організмі з низькою опірністю, слабкою імунною системою. Саме тому важливо пам’ятати про нібито прості поради щодо здорового харчування, фізичної активності та вчасного звернення за допомогою до лікарів. Проте ці прості поради можуть зберегти ваше здоров’я та врятувати життя. А у разі своєчасного адекватного лікування туберкульоз практично завжди може бути вилікуваний.

Тому будьте здорові, бережіть себе та своїх близьких!