Спалах мавпячої віспи

У Європі та деяких країнах за її межами фіксують спалах мавпячої віспи – хвороби не смертельної, але неприємної.

Щонайменше у 12 країнах підтвердили понад 80 випадків захворювання. Серед них – США, Канада, Австралія, Іспанія, Португалія та Велика Британія.

Всесвітня організація охорони здоров’я заявила про розслідування ще 50 можливих випадків і попередила, що їх, ймовірно, буде ще більше.

Мавпяча віспа найчастіше зустрічається у віддалених районах Центральної та Західної Африки. За межі цього регіону її збудник найчастіше потрапляє з людьми і тваринами, які там побували.

Це рідкісна вірусна інфекція; хвороба, зазвичай, протікає, порівняно, м’яко, і більшість хворих одужують протягом кількох тижнів.

Перші прояви хвороби супроводжується наступними симптомами:

• гарячка,
• сильний головний біль,
• збільшення лімфатичних вузлів,
• біль у спині, м’язах,
• сильна слабкість.

Вказані симптоми можуть тривати до 5 днів, після чого починається період висипання.

У 95% випадків висипка виникає на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла.

Крім того, у разі інфікування під час статевого контакту, первинним місцем появи висипу можуть бути статеві органи.

До повного зникнення кірочок, які виникають внаслідок висипання, може пройти до трьох тижнів.

Період від моменту інфікування до появи симптомів становить від 6 до 16 днів, однак може коливатися в діапазоні від 5 до 21 дня.

Інфікування відбувається в результаті прямого контакту з:

• біологічними рідинами, в тому числі кров’ю,
• ураженою шкірою або слизовою інфікованих людей чи тварин,
• під час вживання в їжу м’яса інфікованих тварин, яке не було термічно оброблено .

Також не виключена передача від хворого внаслідок тісного контакту:

• з інфікованими виділеннями з дихальних шляхів,
• з ушкодженими ділянками шкіри хворого,
• з предметами або матеріалами з осередків ураження хворої людини;
• під час вагітності: від матері до людини.

Найбільший ризик захворіти мають члени однієї родини, а також медичні працівники, якщо не дотримуватимуться правил контакту з пацієнтом.

Профілактика мавпячої віспи полягає у дотриманні особистої гігієни:

1. ретельне миття рук;

2.уникнення тісного контакту з інфікованими.

“Поінформований – значить озброєний. Основним способом запобігання поширенню інфекції залишається підвищення рівня знань про цю недугу, шляхи її передачі та про фактори ризику.

Діагностувати цю недугу можна за допомогою спеціального ПЛР-тестування. Для цього у потенційного хворого досліджують вміст або покриви висипань.

Наразі в Чернігівській області, як і на території Україні не зафіксовано жодного випадку мавпячої віспи.